10.06.2020      293      0
 

Перший Симоненківський лауреат – Федір Моргун


Є такі люди, які де б не жили, де б не працювали, скрізь стають своїми, рідними. Вони притягують до себе, стають центром будь якого товариства, їх наслідують і ними захоплюються. Чому так?  Тому що душа у них чудова, окрилена, Всевишнім благословенна. Тому що внутрішній вогник палає так яскраво й тепло, що завжди приємно, затишно і  комфортно з такими людьми.

Саме такою особистістю був український поет, публіцист, перекладач Федір Овксентійович Моргун. Народився майбутній митець в селі Ярославець на Сумщині 10 червня 1910 року, там же промайнули його дитячі і юнацькі роки.

А далі життєві шляхи завели Федора Овксентійовича на Донбас, де вперше проявився його самобутній талант поета і публіциста. У 30-х роках працював завідувачем відділу культури і побуту у газеті «Новий Донбас», навчаючись при цьому на заочному відділенні Літературного інституту ім. М. Горького у Москві.

Юний поет-початківець на все життя зберіг спогади про участь у І Всесоюзному з’їзді радянських письменників, куди мав честь бути запрошеним. Живе знайомство з класиками літератури, Максимом Горьким, Павлом Тичиною, Григором Тютюнником, Михайлом Шолоховим, окрилило хлопця, дало поштовх до підготовки першої збірочки власних віршів українською мовою.

Та не судилося юнакові видати збірку, розпочалася Друга світова війна…

Після закінчення війни Федір Моргун перебрався у Казахстан, де жив і працював цілих 27 років (з 1945 по 1972 рік). За цей час встиг попрацювати військовослужбовцем, редактором журналу «Советский Казахстан», секретарем правління Спілки письменників Казахстану. Жив творчістю, поезією, літературним словом. Одна за одною побачили світ збірки віршів російською мовою: «Славлю труд», «Снег тает», «Память», «Белые облака» та інші. Був перекладачем творів казахських авторів.

Та як би не добре було на чужині, людину завжди тягне додому, на рідну землю…

У 1972 році Федір Овксентійович переїхав до Черкас. Вже відомий поет, літератор з великим досвідом, він із задоволенням спілкувався з талановитою молоддю, словом і ділом допомагав розвивати в них літературний талант. З 1972 по 1977 роки Моргун очолював обласну письменницьку організацію.  Саме за його головування було започатковано «Поетичний жовтень», який потім переріс у Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій».

У 1986 році Федір Моргун став першим лауреатом обласної літературно-мистецької премії ім. В. Симоненка. Поет отримав її за збірки «Довіра», «Зимові яблука», «Усміхнися, земле, мені». Премія проіснувала лише один рік, уступивши місце обласній літературно-публіцистичній премії «Берег надії» ім. В. Симоненка.

Федір Овксентійович щиро захоплювався давньою історією та колоритом Черкаського краю. В багатьох його творах любов до Черкащини знайшла своє відображення. «Вночі на Тарасовій горі», «Холодний Яр. Конвалії», «Дуб Залізняка. Хутір Буда», «Міст через море. Дамба» – ці та інші вірші яскраво засвідчили самобутній талант ніжного лірика, глибокого філософа, вірного патріота.

Помер Федір Овксентійович Моргун 4 травня 1990 року.

За інформацією відділу бібліотечної та краєзнавчої роботи  КЗ «Черкаський районний організаційно-методичний центр народної творчості» Черкаської районної ради.


Ваш комментарий

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *