Здебільшого, загорання у природних екосистемах виникають внаслідок випалювання сухої рослинності, порушення громадянами правил пожежної безпеки під час проведення сільськогосподарських робіт на власних присадибних ділянках, перебування в лісових масивах і на торфовищах.
Особливу небезпеку становить саме випалювання пожнивних залишків на полях після завершення зернозбиральної кампанії, адже такі дії призводять до виникнення масштабних пожеж. Вогонь швидко може перекинутися на поруч розташовані населені пункти, лісові масиви.
Слід зазначити, що одними з найбільш дошкульних є пожежі на торфовищах. Адже на ліквідацію горіння торфу затрачаються значні матеріальні та людські ресурси, а під час таких пожеж наноситься значна шкода навколишньому середовищу, адже задимлюються великі території, а в разі ускладнення ситуації і стрімкого розвитку можуть опинитись в зоні лиха і люди, які проживають в місцях примикання лісосмуг і торфовищ до населених пунктів.
Торфові (ґрунтові або підземні) пожежі виникають частіше як продовження низових або верхових лісових пожеж. Заглиблення низової пожежі починається біля стовбурів дерев, потім поширюється у боки зі швидкістю від кількох сантиметрів до кількох метрів на добу. Дерева при цьому гинуть внаслідок оголення і обгорання коріння. Пожежі можуть виникати і незалежно від лісових у районах торфорозробок і торф’яних боліт. На такі пожежі не впливають ні вітер, ні добові зміни погоди. Вони можуть тягнутися місяцями і в дощ, і в сніг, адже торф містить до 25% бітумів, які під час пожежі зосереджуються біля поверхні, що горить, і при охолодженні водою цементують частинки вугілля. Як наслідок, виникає водонепроникний шар, а під ним залишається тління навіть при невисокому вмісті кисню в повітрі. Це явище значно ускладнює гасіння пожеж.
Ще однією з небезпек є те, що в процесі горіння утворюються порожнини (прогари), зазвичай з жаром, їх глибина може сягати 2-3 метрів, і в них можуть провалитися люди, тварини і техніка. Ознакою підземної торф’яної пожежі є характерний запах, а з під землі місцями просочується дим, а сама земля нагрівається. Температура в товщі торфу, охопленого пожежею, більше тисячі градусів.
Проблематичними вважаються торф’яні родовища, які не розробляються. Вони перебувають на балансі місцевих органів самоврядування. Протипожежні заходи на цих ділянках майже не застосовуються, меліоративні канали не обслуговуються. Пожежі на них — закономірний факт. Пожежі на полях з торфовищами поширюються дуже швидко і непомітно. Спочатку їх складно виявити, а потім погасити.
Ліквідація пожеж на відкритих торфовищах здійснюється по всьому периметру горіння.
Основні засоби – вода, вода із змотувачами, піна середньої кратності.
Основні сили – рятувальні підрозділи ДСНС України, сільські та пожежні команди лісових господарств, інженерна і пристосована техніка. В окремих випадках використовується авіація ДСНС України: пожежні літаки та гелікоптери з підвісними водяними баками. В деяких випадках доводиться залучати зведений загін ДСНС України, адже цей процес тривалий і вимагає значної кількості води та людських ресурсів.
Якщо ви опинилися в осередку пожежі:
не панікуйте та не тікайте від полум’я, що швидко наближається, у протилежний від вогню бік, а долайте крайку вогню проти вітру, закривши голову і обличчя одягом;
з небезпечної зони, до якої наближається полум’я, виходьте швидко, перпендикулярно напряму розповсюдження вогню;
якщо втекти від пожежі неможливо, то вийдіть на відкриту місцевість, ввійдіть у водойму або накрийтесь мокрим одягом і дихайте повітрям, що знаходиться низько над поверхнею землі – повітря тут менш задимлене, рот і ніс при цьому прикривайте одягом чи шматком будь-якої тканини; особливо будьте обережні у місцях торф’яних пожеж, враховуйте, що там можуть створюватися глибокі вирви, тому пересувайтеся, по можливості, перевіряючи палицею глибину слою, що вигорів;
після виходу із осередку пожежі повідомте місцеву адміністрацію та пожежну службу за номером 101 про місце, розміри та характер пожежі.
Найкращим способом боротьби з торф’яними пожежами вважається запобігання їм.
Дотримуйтесь
правил пожежної безпеки та не провокуйте пожежі в природних екосистемах. Не
розводьте відкритий вогонь поруч із господарчими будівлями, не розкидайте
недопалки та сірники на суху трав’яну підстилку.
Стежте, щоб діти не бавилися з вогнем.
Пам’ятайте, за самовільне спалювання сухої рослинності або її залишків передбачена адміністративна та кримінальна відповідальність.
Давайте зберігати оточуюче нас природне середовище!
Будемо свідомими і раціональними користувачами природних ресурсів.
