Українці! Українки!
Сильний народе незламної країни!
Минув іще один день нашої оборони. Ще один день із багатьох, які поступово, тяжко, але неухильно наближають нас до миру. До миру, який ніхто нам не подарує. Маємо усвідомлювати це дуже чітко з вами. Бо немає у світі таких суб’єктів, які здатні зупиняти війни й дарувати мир.
Глобальна архітектура безпеки виявилась неспроможною. Мир для нас не буде і наслідком якихось рішень ворога десь у Москві. Не треба плекати порожніх надій, що вони просто підуть із нашої землі. Ми можемо тільки вибороти мир. Можемо здобути його в тяжких боях і паралельно – на перемовинах, і паралельно – у щоденній енергійній праці.
Тому кожен і кожна з нас мають продовжувати робити все, що можуть. На всіх напрямках. Для підтримки наших Збройних Сил. Для збереження й розвитку економічної активності в Україні – настільки, наскільки це зараз можливо.
Для підтримки всіх наших громадян… Де б вони не були, ким би вони не були.
І в мирний час так було, що тепле слово підтримує життєві сили. А у воєнний час це ще вагоміше. Коли ми можемо навіть не знати, що переживає людина. Яку втрату. Якої допомоги потребує. Але можемо побачити, що людині треба допомогти. Треба підтримати. Треба принаймні почути її. Треба сказати декілька теплих слів. Треба зробити щось, що підтримає її життя. Це треба робити. Треба бути уважним до кожного й кожної, хто поруч із вами!
Коли народ захищається у війні на знищення, коли стоїть питання про життя або смерть мільйонів, немає неважливих речей. Немає неважливих моментів. Усе має значення. І кожен може внести свою лепту в перемогу всіх. Хтось – зі зброєю в руках. Хтось – на роботі. А хтось – теплим словом і допомогою в потрібний момент.
Тож робіть усе, що ви можете, щоб ми разом вистояли в цій війні за нашу свободу, за нашу незалежність. За те, щоб Україна жила.
Завдяки такій щирій і постійній підтримці одне одного, завдяки згуртованості та увазі до ближнього народи можуть пройти найскладніші випробування. І вигнати ворога, який у рази більший.
Наші захисники й захисниці продовжують повертати контроль над громадами в Київській та Чернігівській областях. Дедалі більше українських національних прапорів у районах, які були тимчасово окуповані.
Збройні Сили України не відпускають загарбників без бою. Завдаються вогневого ураження. Знищують усіх, до кого дають змогу дотягнутися наші можливості.
Посилюємо оборону на східному напрямку та на Донбасі. Свідомі того, що ворог має резерви для посилення тиску на сході.
У чому ціль російських військ? Вони хочуть захопити і Донбас, і південь України. В чому наша мета? Захистити нас, нашу свободу, нашу землю і наших людей.
Робити все для захисту.
Наш героїчний Маріуполь продовжує стримувати значну частину ворожих сил. Завдяки цьому опору, завдяки мужності та стійкості інших наших міст Україна отримала безцінний час. Той час, який дає змогу ламати тактику ворога й послаблювати його можливості.
На жаль, Україна так і не отримала поки що достатньо сучасних західних протиракетних систем. Не отримала літаків. Не отримала того, що могли надати партнери. Могли – і ще можуть!
Кожна російська ракета, яка вдарила по наших містах, і кожна бомба, яку скинули на наших людей, на наших дітей, лише додають чорної фарби до того, як в історії будуть описані всі, від кого залежало рішення. Рішення, чи допомагати Україні із сучасною зброєю.
Хочу окремо подякувати мешканцям нашого Енергодара. Тим сміливим українцям і українкам, які сьогодні вийшли на мітинг для захисту свого міста. Для захисту нашої держави.
У відповідь окупанти відкрили вогонь і використали гранати проти абсолютно мирних людей. Які – на своїй землі, у своєму праві. За кожного пораненого буде відповідь. А український характер все одно не підкорити. Жодним тиском. Жодним насильством.
Я вдячний усім, хто виходить на вулиці в тимчасово окупованих містах. Усім, хто не боїться й виходить. Я вдячний усім, хто боїться й виходить. Усім, хто відчуває, що без цього рішення захищати Україну та свою свободу окупанти можуть закріпитися.
А коли люди протестують – і що більше люди протестують – то складніше окупантам знищити нас, знищити нашу свободу. Це наша спільна боротьба! І буде наша спільна перемога.
Хочу сказати декілька слів і тим політикам, деяким депутатам Верховної Ради України, які абсолютно не розуміють, що відбувається в серцях наших людей. Настільки не розуміють, що аж придумали змінювати національний гімн. У мене питання до цих осіб: а що ви у своєму житті зробили такого, щоб у вас з’явилося моральне право змінювати слова гімну? Ви що – видатні поети? Може, ви відзначилися чимось у боях за Україну? Чи зараз час такий прийшов, що можна гімн міняти, коли тобі захочеться?
Заспокойте емоції. Припиніть виставляти себе дурнями. Вважаю, що авторам цих та інших подібних законопроектів, пропозицій, варто було би взяти зброю в руки та вирушити на поле бою, якщо у вас є ці можливості. Лише там щось зрозумієте.
І навіть якщо випадково за щось подібне проголосують, все одно мого підпису під такими законопроектами не буде. Не витрачайте час.
Хочу звернутися до ще однієї людини, яка, здається, не вповні розуміє, що відбувається і що переживається. Не тільки в Україні, а й в усій Європі. До Прем’єр-міністра Угорщини. Який чи не єдиний у Європі відверто підтримує пана Путіна.
Ми ж не просили чогось особливого від офіційного Будапешта. Ми не отримали навіть того, що роблять усі інші! Роблять заради миру. Не отримали життєво необхідного транзиту оборонної допомоги, не побачили морального лідерства.
Не побачили жодного зусилля, щоб зупинити війну! Чому так?
Уся Європа хоче миру. Уся Європа не хоче, щоб поле бою було перенесене з Маріуполя в Будапешт або з Харкова у Краків, або з Чернігова у Вільнюс.
Уся Європа намагається зупинити війну, повернути мир. Чому ж тоді офіційний Будапешт протиставляють усій Європі, усім цивілізованим країнам? Заради чого?
Головне для наc – це думка народу. Український народ підтримує угорський народ. Угорський народ підтримує український народ. Ми однаково цінуємо мир, однаково цінуємо свободу. Так буде завжди. Ми завжди будемо жити в добросусідстві. І я впевнений, що наші меншини мають бути тими місточками, які нас іще більше об’єднують.
Політики йдуть. А правда залишається. Ось про що я кажу – про правду. І я завжди кажу те, що думаю. Коли я кажу про Угорщину, я маю на увазі Угорщину. І мені не треба маскувати мої думки. Якщо треба сказати про Німеччину, ми кажемо про Німеччину. Якщо треба сказати про якусь іншу країну, я кажу про якусь іншу країну.
Якщо це війна, то я називаю її війною, а не «спеціальною операцією». Якщо це загроза всій Європі, то я називаю це загрозою всій Європі.
Це називається чесність, якої бракує пану Орбану. Можливо, він загубив її десь у контактах з Москвою.
Говорив сьогодні з Президентом Колумбії. Дуже вдячний йому за підтримку й за солідарність із Україною. Розширюється перелік країн, які чесно кажуть, що свобода має значення, а війна має зупинитись.
Говорив також із Прем’єр-міністром Британії Джонсоном. Предметно, приємно. Домовились про нову оборонну підтримку для України. Новий пакет. Дуже, дуже відчутна підтримка. Також про посилення санкцій проти Росії. Дуже відчутне. Погодили спільні кроки для досягнення миру. Вдячний Борису за лідерство! Історичне лідерство. Впевнений в цьому.
Вдень провів велику нараду з економічним блоком Кабінету Міністрів та Офісу Президента. Економічний фронт – це ще один напрямок нашої боротьби за нашу державу, за наших людей.
Дуже детально обговорили ситуацію з посівною, із забезпеченням українців продуктами харчування, із забезпеченням пальним, ситуацію в енергетиці, ситуацію з основними галузями держави.
Міністр фінансів доповів про стан виконання державного бюджету, деталі перемовин з партнерами про фінансову підтримку для України.
У воєнний час економічні відносини мають залишатися керованими на сто відсотків – як би складно нам всім не було. Бо це – про перспективу. Про перспективу життя для понад 40 мільйонів українців, про те, яким буде наше завтра. Учасники наради отримали чіткі завдання.
І наостанок. Вже традиційне.
Підписав указ про відзначення державними нагородами наших героїв – героїв нашої держави. 131 військовослужбовець Збройних Сил України, з них дев’ять – посмертно.
Вічна слава їм усім!
Вічна слава усім, хто віддав життя за Україну!
Вічна слава усім нашим захисникам! Вічна слава усім нашим захисницям!
Слава Україні!
