Наймолодшому з них, Назарію Войтовичу, було 17. Найстаршому, Івану Наконечному, – 82. А всі вони разом – символ того, як різні люди з різних регіонів України самовіддано й мужньо захищають єдині цінності. Всі вони разом віддали життя за незалежність. Усі вони разом – Герої Небесної Сотні.
Сьогодні Україна вшановує пам’ять про їхній подвиг. Пам’ять про те, як українці вміють виборювати власну свободу. На площах, барикадах, а сьогодні – на фронті. Пам’ять про те, що у найважчі моменти історії ми ніколи не здаємося. Стоїмо одне за одного, заради одне одного. Пам’ять про те, що єдність українців не має противника, здатного її перемогти. Що самовідданість українців не має меж і творить історію. Пам’ять про те, що десять років тому українці вирішили раз і назавжди: ми хочемо й будемо жити лише у європейській державі. Пам’ять, яку ми бережемо і яку збережемо. Пам’ять, яку вшановуємо сьогодні не на словах, відвага, яку ми примножуємо сьогодні на полі битви, у боротьбі, яка триває, у війні, яка йде сьогодні, у єдності, яку ми не втратили і яка вказує нам шлях зараз. Шлях спільних цінностей. Рівність. Гідність. Повага. Шлях нашої держави до європейської родини. І, звісно, найголовніша – незалежність України. Все це десять років тому для народу було стимулом боротися.
Все це є стимулом для нас і сьогодні. Захищати свою землю. Захищати свою свободу. Захищати своє завтра. Захищати свою Україну.
Слава всім, хто зараз стоїть за неї в боях!
Світла пам’ять усім, хто віддав за неї своє життя!
Вічна шана Героям Небесної Сотні!
Слава Україні!
