Сьогодні минає 180 років від дня народження українського драматурга, актора, композитора, фундатора українського театру Марка Кропивницького
На рідкість талановита, різнобічно обдарована особистість, що займає одне з найпочесніших місць в списку видатних діячів української культури кінця IХ – початку ХХ століття, Марко Лукич Кропивницький народився 22 травня 1840 року в селі Бежбайрак (тепер с. Кропивницьке) на території сучасної Кіровоградської області, в сім’ї управителя.
Навчання розпочав у приватній школі шляхтича Рудковського, а потім в Єлисаветградському училищі. Системну освіту отримав у Бобринецькій приватній школі, яку закінчив з похвальною грамотою. Як вільний слухач відвідував лекції юридичного факультету Київського університету. В силу різних причин спеціальну освіту отримати так і не зміг, але поповненням і удосконаленням знань Кропивницький займався впродовж усього свого життя. Особливо плідним у цьому плані був період його проживання в Єлисаветграді, де були бібліотеки. Там він знайомиться з творами українських та світових класиків, науково-популярними виданнями, працями відомих мислителів.
Уже в дитинстві Марко відрізнявся від інших наявністю таланту – самостійно писав пісні, вірші, співав у церковному хорі, брав участь в аматорському гуртку, в якому ставили п’єси українських та російських драматургів.
Від батька Марко успадкував круту вдачу, а від матері – майже жіночу вразливість та любов до світу прекрасного. Саме вона навчала його музики, яка стала невід’ємною частиною творчості.
З 1864 по 1871 рік Марко Кропивницький працює на канцелярських посадах державних установ міст Бобринця і Єлисаветграда. Але через захоплення мистецтвом та участь в аматорських виставах Кропивницький подає у відставку і незабаром вступає на професійну сцену театрів Києва, Харкова, Одеси, паралельно працюючи над драматичними творами.
Свого часу з-під пера Кропивницького вийшли всесвітньо відомі драми: «Дай серцю волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», а також «Глитай, або ж Павук» і «По ревізії». У водевілях Кропивницького спостерігається дуже цікавий генетичний зв’язок з українським фольклором і кращими зразками української класичної літератури.
Досконало знаючи польську, французьку, німецьку, російську мови Марко Лукич активно займався художніми перекладами. Саме він вперше переклав українською мовою «Ревізора» Миколи Гоголя, «Отелло» Вільяма Шекспіра, твори Мольєра, Оноре де Бальзака, Олександра Грибоєдова, Льва Толстого. Час від часу письменник звертався до інсценізації та переробки відомих літературних творів («Невольник» за Шевченком, «Вій» за Гоголем, «Чайковський, або Олексій Попович» за Гребінкою, «Вуси» за Стороженком).
Як один із видатних знавців і популяризаторів козачого та селянського побуту, за своє життя він написав більше 40 п’єс.
Прагнучи кардинальних змін у сценічній творчості Марко Лукич організовує свою трупу, яка приблизно через рік зливається з трупою Михайла Старицького, де він стає провідним режисером. Займаючись творчістю, прагнув щоб українці не лише сміялися у театрі, але і міркували, а можливо, й плакали. Недарма театр Кропивницького зумів стати у ряд кращих національних у Європі та здобув гучну славу. Його колектив із успіхом гастролював не лише по всій царській Росії, а також у Варшаві, Мінську, Вільно, Тифлісі, Галичині, Австро-Угорщині.
Саме Кропивницький першим приніс в український театр принципи професійної режисури і сам зіграв до 700 ролей. Це були шедеври сценічного втілення, у яких великий актор сягав глибини розкриття і розуміння образу, створював сповнені правди характери, зачаровуючи своєю грою глядачів. «Відчувалося, що на кону виступає не тільки неабияка художня сила, а людина, яка воістину кохається у своєму рідному національному мистецтві. На сцені виступає один із головних, кращих діячів в українському театрі, окраса, гордість його», – так високо відгукувався про Кропивницького один з відомих критиків того часу. В Україні він став батьком професійного театрального лицедійства. Ще за життя його називали «українським Мольєром» і «українським Шекспіром», а його прогресивні ідеї актуальні й у наш час.
З Марком Кропивницьким пов’язане і перше прилюдне виконання українською мовою пісні на слова Т. Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».
Крім діяльності драматурга, актора і режисера-новатора, Кропивницький є засновником першого українського театру світової слави, єдиного в усій Російській імперії, театру для дітей (акторами якого були лише діти), відомим поетом, композитором, диригентом, співаком, перекладачем.
Ліричні пісні «За сонцем хмаронька пливе», «Де ти бродиш, моя доле» та «Соловейко» – одна із граней авторського таланту, який дав величезний поштовх для подальшого розвитку української культури.
Віддавши сцені майже 40 років, 17 квітня 1910 року після гастролей у Білгород-Дністровському, Кропивницький помер від крововиливу в мозок.
У 1965 році в Бобринці Миколаївської області встановлено пам’ятник Кропивницькому, також висаджена алея зі 125 дубів. Сквер занесений в список об’єктів, що перебувають під охороною ЮНЕСКО. У цьому містечку меморіальними дошками відзначені будинки, пов’язані з життям і творчістю Кропивницького.
14 липня 2016 року ім’я Марка Кропивницького отримало місто, що називалося до того Кіровоградом і Єлисаветградом, з яким життя і творчість митця були пов’язані дуже тісно. Навпроти будівлі Театру корифеїв у Кропивницькому йому встановлено пам’ятник-погруддя.
Хоч пройшло уже немало часу та прогресивні ідеї з його творчою спадщиною актуальні і зараз.
Сьогодні Україна має повне право пишатися своїм талановитим митцем, що став однією з важливих духовних підвалин, на яких через багато десятиліть будується незалежна Українська держава.
Давно життя минуло старосвітське
І зник з землі «Глитай або ж Павук»
Та знов, мов крила, – міліони рук
Стрічають плеском ім’я – Кропивницький.
За інформацією відділу бібліотечної та краєзнавчої роботи ЧРОМЦ НТ.
