Епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу в Україні залишається неблагополучною. Природні вогнища сказу існують практично на всій її території. Щорічно реєструється значна кількість захворювань на сказ серед тварин та випадки загибелі людей внаслідок захворювання на сказ.
СКАЗ – особливо небезпечне інфекційне захворювання, спільне для тварин і людей, яке може вражати всіх теплокровних тварин (хворіють всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин). Захворювання характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи і закінчується смертю (летально).
Джерелом збудника (вірусу) сказу є хворі на сказ тварини, які виділяють вірус зі слиною, через покуси, ослиненя, подряпини, вражаючи здорових тварин та людей. Тривалість інкубаційного періоду (від моменту зараження до перших проявів хвороби) залежить від багатьох факторів, найбільш короткий для тварин – 7-8 днів, для людей – від 2-ох тижнів до одного року. З місця укусу вірус по нервовій тканині поширюється до головного та спинного мозку, де потім накопичується, потрапляє до внутрішніх органів, які можуть його виділяти, а саме: слинні, слизові, підшлункова, молочні залози.
Після потрапляння вірусу в організм людини настає інкубаційний період тривалістю 1-3 місяці. У рідкісних випадках можливе скорочення цього періоду до 10-12 днів або подовження його аж до одного року. На тривалість інкубації впливає місце укусу – чим довший шлях до головного мозку, тим довший інкубаційний період.
В період розпалу захворювання виділяють три стадії, які змінюють одна одну: початкова стадія, стадія збудження та стадія паралічів.
Початкова стадія сказу триває 1-3 дні. Перші симптоми у людини виникають в місці укусу. До цього часу рана може повністю зарубцюватися, але людина починає «відчувати» укус – виникають ниючий біль переважно в центрі укусу, печіння, свербіж, підвищена чутливість шкіри. Приєднуються також загальна слабкість, головний біль, підвищення температури тіла. Якщо укус знаходиться у ділянці обличчя, людину можуть турбувати зорові та нюхові галюцинації. Інколи спостерігаються типові порушення психічного стану людини: хворого долає безпричинний страх, туга, депресія. У рідкісних випадках тривожність змінюється дратівливістю. Людина стає замкнутою і апатичною до подій. Порушується сон І апетит.
Стадія збудження (2-3 дні) характеризується високою рефлекторною збудливістю з переважанням тонусу вегетативної нервової системи. Одним з яскравих симптомів є гідрофобія або водобоязнь. Коли хворий намагається зробити ковток, виникає спастичний спазм ковтальних м’язів і дихальної мускулатури. Пізніше, у зв’язку з прогресуванням, навіть звук води, що ллється та її вигляд викликають спазм м’язів глотки. Збільшується частота дихальних рухів. Зовнішні подразники загострюють реакцію нервової системи. Виникають судоми, що спотворюють обличчя людини. Судомний напад може бути спровокований рухом повітря, різкими звуковими або світловими подразниками. Хворий сильно потіє і страждає від рясної безперервної слинотечі. Продовжують прогресувати порушення психіки. Під час нападу відзначається сильне психомоторне збудження. Хворий стає буйним та небезпечним як для себе, так і для оточуючих. У період між нападами людина стає адекватною, правильно відповідає на запитання і не проявляє ознак агресії.
Стадія паралічів (12-24 години) виникає внаслідок дисфункції кори головного мозку: згасають чутливість та рухи, припиняються напади судом та фобій. Хворий зовні заспокоюється. Відзначається значне зростання температури тіла до 40-42°С, виникає прискорене серцебиття на тлі зниження тиску. Смерть хворого настає внаслідок паралічу серця або дихального центру.
При розвитку клінічної картини сказу прогноз завжди несприятливий. У стаціонарі лікування зводиться до полегшення стану хворого – створення особливих умов без впливу всіх подразників. Переведення хворого на штучну вентиляцію легенів продовжує життя. Але результат завжди однаковий – смерть хворого.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки – втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, вдень з’являються в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на тварин, людей.
Потенційним джерелом розповсюдження сказу є бездоглядні собаки і коти, а також собаки та коти, власники яких порушують правила їх утримання (не проводять профілактичні щеплення проти сказу).
Щоб захистити себе від захворювання, необхідно дотримуватись таких правил;
- дворових собак утримувати у вольєрах, вигулювати на короткому поводку та у намордниках, щорічно робити профілактичні щеплення;
- уникати контактів з бездомними та дикими тваринами;
- вживати заходи з недопущення диких хижаків до тваринницьких ферм та Інших місць розташування свійських тварин;
- мисливцям та працівникам лісового господарства під час зняття шкіри з вбитих диких тварин користуватися гумовими рукавичками, після чого, не знімаючи їх, вимивати руки у дезінфекційному розчині;
Що ж робити, коли вас покусала тварина?
- рану необхідно ретельно промити мильним розчином, а краї обробити 70 % розчином спирту або 5 % розчином йоду, накласти стерильну пов’язку;
- своєчасно звернутись за кваліфікованою медичною допомогою для вирішення питання щодо необхідності проведення антирабічних щеплень (щеплення актуальні, коли курс розпочато в перші 14 днів від моменту зараження); перш за все, звернутись до сімейного лікаря за місцем проживання, а при тяжкому випадку викликати негайно швидку допомогу за номером 103;
- під час курсу антирабічних щеплень — не пропускати процедури та не переривати курс, дотримуватись режиму, встановленого лікарем, не вживати алкоголю, уникати переохолоджень та перегрівань;
- тварину, яка завдала ушкоджень людині, НЕ ВБИВАТИ, за нею необхідно спостерігати протягом 10 діб (при зверненні потерпілого за медичною допомогою лікувальний заклад інформує територіальні установи).
Пам ’ятайте, сказ вилікувати не можна, його можна тільки попередити*
Бережіть своє здоров’я та здоров’я своїх близьких!
