Українці звикли, що урядовці завжди бадьоро звітують про свої здобутки, але оминають незручні моменти в роботі.
Хочу покінчити з цією традицією. Продуктивний діалог вимагає чесності. Це були шалені чотири місяці: нам багато вдалося, дещо могло би бути краще, але найголовніше – попереду.
Неможливо ефективно управляти тим, що не можна виміряти
Здається, це – вільна цитата Пітера Друкера, відомого американського економіста австрійського походження. Він був на 100% правий.
Коли точно не знаєш, де саме прикладати зусилля та ресурси, виходить “гасіння пожеж”, а не робота.
Тому одна з перших дій, яку ми зробили після формування команди уряду, звісно, почали великий аудит країни.
Вперше в Україні на карту була нанесена вся інфраструктурна мережа: садки, школи, лікарні, бібліотеки, кінотеатри, суди, офіси прокуратури.
Завдяки цьому ми дізнались, наприклад, що з 400 стаціонарних відділень, в яких лікуються пацієнти з інсультом, лише 158 забезпечені необхідним діагностичним обладнанням для визначення тактики подальшого лікування.
І що через неефективність медичної системи ми щороку втрачаємо 160 тис. українців, яких можна було б врятувати.
Що є сільські школи, де вчиться з десяток учнів з якістю знань мінус два роки від аналогічного класу міської.
Що в інтернатах перебуває 106 тис. дітей і щороку на них виділяється близько 12 млрд грн.
По 10 тис. грн на вихованця в місяць, але лише 15% йдуть на потреби дитини, решта 85% – зарплата персоналу і комунальні видатки інтернатів. Ну і так далі.
Бідність та нерівність в Україні існують тому, що держава – громіздка, застаріла, змащена корупцією, неефективна система, яка працює як перші бензинові двигуни: 10% енергії на корисну роботу, 90% – “втрати в мережі”.
Весна-2020: перший проміжний “дедлайн”
Маючи дані аудиту ми змогли створити свого роду “генеральний план” для країни – що і як робити протягом наступних 5 років.
Якщо коротко, він звучить так: з весни 2020 починаємо “Велике будівництво”.
Уже наступного року ми здамо в експлуатацію 100 садків, 100 шкіл, 100 стадіонів, а також 25 центрів екстреної допомоги.
За п’ять років – капітально відремонтувати 24 тис. км національних доріг, модернізувати 15 аеропортів та 5 портів.
Це ніби екосистема, яка втягує в себе багато суміжних сфер: промислове виробництво, послуги та інше, створюючи на 1 робоче місце в будівництві 5-8 робочих місць додатково.
Інфраструктурний ривок фактично неможливий без наявної “інвестиційної інфраструктури” та державно-приватного партнерства.
І ми зробили необхідні кроки, щоб сюди прийшов інвестор: парламент прийняв закон “Про концесію”, уряд створив Агенцію з питань підтримки державно-приватного партнерства, і вже провели перші концесійні конкурси щодо портів “Херсон” та “Ольвія”.
Але є ще один елемент “інвестиційної інфраструктури”, з якою в Україні завжди були проблеми – захист права власності.
У грудні ми відкрили Офіс протидії рейдерству, який оперативно реагує на скарги, захищаючи бізнес від шахраїв та інших негідників.
Уже зараз рейдерство відступає, але в наступному році ми остаточно подолаємо його як явище: заблокуємо “чорних реєстраторів”, усунемо слабкі місця в реєстрах та законодавстві та переведемо всі основні дані та операції в електронну форму, посиливши захист даних та транзакцій.
Позитивні сигнали інвесторам подані, і в наступному році ми очікуємо 12 млрд гривень в держбюджет від приватизації збиткових нестратегічних держпідприємств.
Для цього також зроблена колосальна підготовча робота – передані на приватизацію 530 об’єктів, що, насправді, треба було робити давно, а не тримати їх тягарем на державі.
Окрім бізнес-клімату, в 2020-му ми забезпечимо бізнес доступними ресурсами.
В лютому стартує програма кредитування для малого та мікробізнесу “Повертайся та залишайся” – кредити під 5%, 7% і 9% річних на відкриття власної справи.
Ми хочемо створити умови для роботи тут, щоб в українців відпала необхідність їхати на заробітки закордон.
У наступному році ми з новою силою поборемось за закордонні ринки для наших експортерів.
Це і переговори з європейцями про “промисловий безвіз” (цього давно чекають наші експортери), і підписання нових угод про вільну торгівлю і започаткування державної програми підтримки експорту.
Також в новому році продовжить набирати оберти цифровізація та витіснення бюрократії і сестри її – корупції, з відносин громадянин-держава.
Перші рубежі ми вже взяли. Це однозначно електронний кабінет забудовника з онлайн-процедурами для приватного і невеликого комерційного будівництва (чимала корупційна кормушка-годувальниця ще донедавна), початок тестування порталу державних послуг “ДіЯ” та єдиний транспортний портал, що об’єднує адміністративні онлайн послуги у транспортній сфері.
З 1 січня запрацює е-Малятко – сервіс державних послуг для новонароджених. В кінці січня повноцінно запустимо “Дію”, що дозволить зберігати офіційні документи “в смартфоні”.
Дотичною до цифровізації є митна реформа – створення Нової митниці, де ми теж максимально уходимо від “людського фактору” та спрощуємо процедури для допомоги тим, хто працює в білу.
Уже цього року вперше на наших кордонах запрацювали 7 сканерів, що допомагають нам боротися з контрабандою. В наступному розвиватимемо цей успіх.
Взагалі за 5 років (але, сподіваюся, раніше) ми хочемо зробити всі державні послуги доступними онлайн.
Там, де немає чиновника – не виникає і бажання використати посаду на свою користь. Комп’ютерний алгоритм позбавлений цієї суто людської риси.
По суті, все що ми зробили цього року – це стартові зусилля, будівництво платформи для того, щоб наступний рік став “роком ефективності”.
І нам дуже допомагає те, що президент, уряд і парламент грають єдину командну гру.
2019: здобутки і… не дуже
Є дві речі щодо яких я би хотів, щоб вони були кращими ніж є. Перша – це бюджет 2019 року. Друга – закон про землю. Цікаво, що обидві “зради” розганяють одні й ті самі сили.
Попереднім урядом бюджет планувався під значно слабкішу гривню.
Проблеми з наповненням дохідної частини були вже в серпні (доходів було приблизно на 30 млрд менше ніж очікувалось), і коли ми почали працювати, то намагалися вирівняти це просідання.
Додаткове зміцнення гривні в грудні не дало нам це зробити. Так ми опинилися між двома вогнями: укріплення гривні – це добре, але ефект у вигляді зниження цін проявиться пізніше, тоді як дефіцит є вже зараз.
Ми справились з цією ситуацією – всі необхідні виплати до кінця року були здійснені.
Єдине, що в цій ситуації я можу поставити собі як “мінус”, це те, що уряду потрібно було комунікувати це раніше, а не залишати ініціативу опонентам.
Друге, закон про землю. Коли законопроєкт отримує 4 тисячі правок – то ясно, що люди, які їх подають, прагнуть не вдосконалити ідею, а “завалити” її.
Критики не пропонують рішення, вони пропонують консервацію існуючого стану.
Люди з дорогим манікюром, які не працювали на землі напевно ніколи, хочуть вирішувати за землевласників можна чи ні продавати останнім землю.
Я сподівався, що друге читання пройде ще в 2019 році, але ні. Втім в мене немає сумнівів, що закону і цивілізованим земельним відносинам – бути. Це стане великим економічним проривом для України.
Проте, є й істотні досягнення. Наприклад, домовленість про нову програму з МВФ.
Вона не тільки дасть нам ресурси на впровадження системних реформ, але і є свідченням довіри до наших дій з боку міжнародних партнерів.
Ну, і, звісно, контракт про транзит газу на 5 років. Ми, спільно з Європою, домоглися умов, які відповідають нашим національним інтересам, і зберегли статус надійного партнера ЄС в якості держави-транзитера. 27 грудня вже отримали 2,9 млрд доларів від “Газпрому”, які він мав виплатити за рішенням Стокгольмського арбітражу.
А 30 грудня підписали новий п’ятирічний договір щодо транзиту з можливістю пролонгації ще на 10 років на аналогічних умовах.
Мінімальні гарантовані обсяги прокачки — 65 млрд м куб газу в перший рік та по 40 млрд м куб щороку на наступні 4. При цьому фактичні обсяги можуть бути вищими.
Усе це дозволяє з впевненістю дивитись у 2020-й рік.
Така соціальна сфера
Про соціалку складно говорити тому, що для когось навіть необхідні соціальні ініціативи будуть надто “лівацькими”. А для когось і сама масштабна підтримка з боку держави буде недостатньо “масштабною”.
Наш уряд йде золотою серединою. Ми вважаємо, що держава має бути поруч з тими людьми, яким вона потрібна – і водночас її не має бути там, де вона зайва.
Одна з головних реформ в цій сфері – медична.
З 1 квітня 2020 р запрацює другий етап медичної реформи, яка охопить не тільки “первинку”, але також спеціалізовану допомогу, реабілітацію, паліативну допомогу та програму “Доступні ліки” (на яку, разом з інсуліном, ми заклали 3,3 млрд грн).
Гроші, нарешті, “підуть за пацієнтом”.
Зараз уряд тримає на контролі процес укладання договорів між лікарнями, власниками яких є місцеві органи влади, та НСЗУ (а для цього потрібно, щоб лікарні були автономізованими, комп’ютеризованими та підключеними до електронної сиcтеми охорони здоров’я).
Ми шукаємо баланс інтересів між витратами на соціалку і розвитком. Скажімо, тема тарифів.
По-перше, ми вже знайшли можливість знизити суму в платіжці за опалення –в попередні роки вона тільки зростала.
І запропонували необхідний інструмент місцевим органам. Багато з них уже підтримали нашу пропозицію, а це означає що уже в січні люди отримають менші рахунки за комуналку.
По-друге, ситуацією win-win тут буде збільшення енергоефективності та проведення термомодернизації будинків за ініціативи та підтримки держави.
Так ми не тільки суттєво зменшимо суму в платіжках, але й припинимо тепловтрати на “обігрів космосу”.
2020-й рік взагалі має стати роком термомодернізації, щоб бачити перші результати в новому опалювальному сезоні.
Субсидії залишаться, але монетизовані і тим, кому вони дійсно потрібні.
Ще один приклад. Протягом найближчих років ми плануємо вийти на реальний прожитковий мінімум у 4200 грн, але для цього потрібно запустити та вивести з тіні економіку, а також зробити систему соціального захисту більш ефективною.
Почнемо з відв’язки від прожиткового чимало фінансових показників.
Тому що сьогодні при піднятті прожиткового на 100 грн, заробітна плата судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду збільшується на 5 тисяч (оскільки за законом становить 50 прожиткових мінімумів), а найбільші регулярні соціальні виплати – всього на 200 грн (вони становлять 2 прожиткові мінімуми).
Зрештою, це дозволить людям отримувати адекватні пенсії та допомогу.
Таких прикладів в Україні чимало. Ми щодня відсікаємо якусь частку абсурду, яким була просякнута держава цілі десятиліття – і нам об’єктивно потрібен на це час.
Однак у нас є чіткий орієнтир – це українці, саме в їх інтересах я і вся моя команда і будемо діяти.
Вриваємося у 2020
Уряди люблять звітувати за 100 днів. Часто політики взагалі надто тяжіють до символічних дій, забуваючи про реальні потреби людей.
Ми не політики. На наше щастя, ми – перший неполітичний уряд в історії України. Не вміємо інтригувати, як “старі еліти”, натомість вміємо працювати.
І ми вимірюємо результати не днями, а досягнутими результатами. Їх чимало. Це спільна заслуга урядової команди, президента і парламентарів, які приймали необхідні закони.
Схвальна оцінка наших дій проявилася по різному. Не тільки в домовленості про програму з МВФ.
Це також зниження облікової ставки Нацбанку з 17% до 13,5%, що дозволить банкам видавати більш дешеві кредити і сприятиме розвитку економіки.
Це плюс 7 пунктів в рейтингу Doing Business-2020 від Світового банку.
Це покращення рейтингів України з боку найавторитетніших агентств, таких як Moody’s, S&P, що відкриває шлях до залучення більш дешевих ресурсів через зниження ризиків для зовнішніх інвесторів.
Але основні досягнення – попереду. В році, що минає, ми зробили для цього все необхідне. Отже, хай 2020 стане роком ефективності – тільки вперед, тільки вгору!
За інформацією Урядового порталу
