Друже Борисе!
Шановні члени Товариства Черчилля!
Шановні учасники української збірної Warrior Games.
Дорогі гості!
Це надзвичайна честь для мене – отримати сьогодні таку нагороду за лідерство. І, отримуючи її, дуже доречно згадати одні з найвідоміших слів Вінстона Черчилля, які були сказані ним 8 травня 1945 року після завершення війни у Європі: «My dear friends, this is your hour. This is not victory of a party or of any class. It’s a victory of the great British nation as a whole».
І зараз я можу цілком справедливо сказати, що ця нагорода не тільки для мене й відображає не лише мої зусилля. Її не було б без нас усіх, її не було б без 160 українських воїнів, яким присвоєно звання Героя України за час від 24 лютого. Її не було б без понад 24 тисяч українців і українок, які відзначені нашими державними нагородами за хоробрість у боях проти російської терористичної навали. Ця нагорода була б неможливою, якби увесь український народ не піднявся б для захисту свободи від нападу тиранії, як це зараз сказав Борис, тиранії, яка намагається повернути нас до найгіршого, що відбувалось у ХХ столітті і що було тоді переможено завдяки, зокрема, чиннику Черчилля.
Але не тільки. Не тільки це все відображається зараз. Варто сказати ще дещо.
Українці та європейська історія завжди пам’ятатимуть тих, хто не вагаючись прийшов на допомогу нашому народу й самій ідеї свободи.
Звертаючись до лондонців, які святкували перемогу, Вінстон Черчилль згадав про те, що Британія протягом цілого року залишалася наодинці проти найбільшої воєнної сили того часу. І не вийшла з битви, не підкорилась. А створила приклад для всіх народів, які воюють проти тиранії. Приклад того, що перемога можлива, якщо пам’ятаєш, що таке честь, і не відступаєш від своїх принципів.
Коли ми будемо святкувати нашу перемогу, а це обов’язково буде, ми зможемо сказати, на щастя, трохи не так, як сказав сер Черчилль.
Бо Україна не залишилась наодинці після 24 лютого. З нами були ті, хто нам допомагав, хто пам’ятав у найгірший час, що таке честь, і хто «had no thought of quitting the struggle».
Я кажу зараз про тебе, Борисе. Ця нагорода – також твоя. Це проявилось наше спільне лідерство – українців, британців та всіх, хто ніколи не віддасть свободу якимось там тиранам, хоч би яку зброю вони використовували проти нас.
Ціна свободи надзвичайно висока. Але все ж таки вона незрівнянно вища для тих, хто її віддав і намагається повернути, ніж для тих, хто захищає її всіма силами.
Ми захищаємо. Ми боремось. Так само, як і в час жахливих випробувань ХХ століття.
Так само, як і тоді, зараз чинник особистого лідерства має вирішальне значення. Лідерства на полі бою. Лідерства в допомозі армії, що діє. Лідерства в міжнародних відносинах. І хоча ставка в цій війні інша, вона не менш висока, ніж 80 років тому.
За що ми боремося зараз?
Не просто за землю, хоча й за неї, звісно. Не просто за людські права чи право одного народу – українців – жити незалежно, хоча й за них, звісно. Не просто за свободу у Європі чи всюди на кордонах Росії, хоча й вона буде гарантована як результат нашої перемоги.
Ми разом боремося за те, щоб війна більше ніколи не розглядалася будь-яким агресором як засіб досягнення загарбницьких цілей.
І, можливо, вперше в історії людства ми здатні зараз показати всім у світі й надовго, що демократії, об’єднавшись, можуть зупинити будь-яку тиранію, навіть якщо спочатку здається, що в неї необмежені ресурси для агресії.
Але це може стати реальністю, тільки якщо Росія програє на полі бою в Україні.
Саме тому треба продовжувати постачання сучасної та ефективної зброї нашій державі в достатньому обсязі, щоб остаточно зламати наступальний потенціал російської тиранії. Треба посилювати санкції проти Росії й застосувати їх проти всіх, хто здійснює терор чи допомагає йому. І треба залучати більше народів до нашої коаліції захисту свободи, особливо тих, проти кого Росія у ХХІ столітті вирішила застосувати один із найстрашніших видів зброї – голод. Штучний голод.
Демократії світу здатні зупинити будь-яку тиранію. Ми здатні зупинити будь-яке зло, яке загрожує нашій свободі. Тільки спільного лідерства всього вільного світу може вистачити для цього.
І має вистачити й терпіння. Терпіння на шляху до перемоги. Ніхто не знає сьогодні, скільки часу й зусиль знадобиться, щоб дійти до неї.
Однак перемога варта того, щоб дійти. І стане нашою спільною з вами історією. Такою ж видатною, що нас із вами цитуватимуть згодом так само, як ми зараз цитуємо сера Черчилля.
Я дякую вам за увагу!
Дякую за нагороду – нагороду народу України!
Слава Україні!
