Сказ – особливо небезпечна гостра вірусна хвороба тварин і людини, яка характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи. Летальність від сказу для людей майже 100%.
У відповідності до оцінки ВООЗ, вона входить у п’ятірку найбільш небезпечних зооантропозів, що завдають величезні соціально-економічні збитки державам. На сказ хворіють усі теплокровні тварини, включаючи мишей, щурів, зайців, ондатр, тощо, але найнебезпечніше на території Черкаського району зустрічається захворювання на сказ серед лисиць, собак, котів.
Джерелами сказу є дикі тварини, головним чином із сімейства собачих (вовки, лисиці, єнотовидні собаки), а також кажани.
Згідно інформації, наданої Головним управлінням Держпродспоживслужби у Черкаській області за три місяці 2025 року зареєстровано 35 випадків захворювань на сказ тварин, хворіли коти домашні та безпритульні, собаки, лисиці. У Черкаському районі в десяти громадах реєструвалося 18 випадків.
Погодні умови сприяють розмноженню мишовидних гризунів – основної кормової бази для лисиць та інших плотоїдних тварин. Фінансові труднощі значно скоротили заходи боротьби з гризунами. В країні також гостро стоїть проблема з безпритульними тваринами. Крім перерахованого, важливим є відношення людей до небезпеки захворіти на сказ – це відмова від щеплень і самовільне переривання щеплень.
Причинами складної ситуації в Україні щодо сказу собак та котів також є:
- недостатній контроль за виконанням правил утримання собак і котів та безвідповідальність власників тварин, в результаті чого збільшується кількість безпритульних тварин;
- не бажання власників вакцинувати домашніх тварин проти сказу;
- відсутність чіткої нормативно-правової бази щодо розведення і утримання собак і котів, адміністративної та юридичної відповідальності їх власників;
- антропоургічний (міський) тип сказу в Україні еволюціонує за рахунок неконтрольованого збільшення чисельності бродячих і безпритульних собак, відповідальності їх власників, особливо у приміських зонах та сільських місцевостях.
Таким чином, напружена епізоотична ситуація в Україні стосовно сказу зумовлена різноманіттям резервуарів та джерел збудника інфекції. Якщо раніше всі штами вірусу сказу розглядалися в єдиному антигенному відношенні, то нині класифіковано його 4 серотипи та 7 генотипів. Виділення вірусу зі слиною у тварин починається за кілька днів до розвитку клінічних ознак хвороби і триває протягом усього періоду захворювання. Хворі на сказ дикі тварини втрачають почуття страху і забігають в населені пункти.
У собак інкубаційний період триває від 2 до 8 тижнів. Захворювання починається періодом провісників: поведінка собаки змінюється, вона стає неспокійною, ховається від людей, гризе неїстівні предмети, навіть ковтає дрібне каміння. З’являється слинотеча. Через 1 – 3 дні настає буйний період, який триває 3 – 4 дні. Собака кидається на людей і тварин, майже не гавкає, або гавкає хрипло з підвиванням. Скажені собаки безцільно бігають вулицями, морди вкриті густою слинною піною. Далі настає паралітичний період, тварина пересувається тільки на передніх лапах (задні паралізовані), хвіст висить, язик звисає з рота, слина тягнеться стрічкою. В судомах тварина гине. Збудник захворювання в холодну пору року довго зберігається в неприбраних трупах тварин, що загинули від сказу.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки, перш за все втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність і навіть удень з’являються в населених пунктах, нападають на людей і тварин.
Для виникнення захворювання в людини має значення місце укусу та характер ран. Особливо небезпечні укуси в голову, обличчя та кисті рук, тобто місця, близькі до спинного та головного мозку. Інкубаційний період при сказі в людини коливається від 14 днів до 6-12 місяців. Першим виникає тупий біль в ділянці укусу. Рубець на місці укусу нерідко припухає, червоніє, свербить, біль поширюється по ходу нервів. З’являється надмірна рефлекторна збудливість нервових центрів, зокрема дихання і ковтання. Настає розлад дихання, болісні судоми ковтальних м’язів при спробі напитись, слинотеча. Без інтенсивного лікування смерть настає в перші сім днів хвороби, в результаті дихальної недостатності.
Найчастіше, люди заражаються при порушенні норм поведінки з тваринами.
Щоб не заразитися, необхідно утримуватися від контактів з дикими та безпритульними тваринами, виконувати правила утримання домашніх тварин. Обов’язково потрібно робити щорічні щеплення проти сказу домашніх та сторожових собак, доставляти фахівцям ветеринарної медицини хворих тварин, або їх трупи в разі загибелі. Не можна знімати шкіру з трупів диких тварин, вбивати здорових на вигляд тварин, які нанесли укуси, а терміново викликати ветеринарного лікаря.
Укушені рани, подряпини, місця ослинення потрібно негайно ретельно промити поточною водою з господарським милом, миючим засобом з подальшою обобкою країв рани спиртом, настоянкою або водним розчином йоду. В цей же день, слід звернутися до травматологічного пункту, який працює цілодобово. До лікаря слід звертатися відразу після контакту (укусу або ослинення) з підозрілою твариною, оскільки при проявах клінічних ознак врятувати хворого не вдається. У разі вчасного звернення постраждалого до лікувальної установи проводиться щеплення антирабічною вакциною, яка попереджає захворювання і рятує життя. У разі несвоєчасного проведення вакцинації після укусу інфікованої тварини хвороба закінчується смертю. Однією з головних причин, що призводить до захворювання і смерті покусаних скаженими тваринами людей, є небажання або незнання про необхідність пройти профілактичне лікування вакциною. Крім того, причиною смерті від цього страшного захворювання стають пізнє звернення до фахівців, і отже, пізній початок лікування, а також перерване профілактичне лікування або порушення режиму щепленого у період антирабічних щеплень (вживання алкоголю). Очищення рани та імунізація, зроблені якомога раніше після підозрілого контакту з твариною, можуть запобігти розвитку сказу практично на 100%.
Якщо Вас вкусила тварина або її слина потрапила на Вашу шкіру чи слизові оболонки, обов’язково зверніться до лікаря. Питання проведення антирабічної допомоги постраждалому вирішує лікар.
Не зволікайте жодної хвилини! Єдиним захистом від хвороби є щеплення, при чому воно не має протипоказань!
Якщо Вас вкусила домашня тварина, з’ясуйте ім’я та адресу, при можливості, телефон її господаря. Це необхідно для того, щоб ветеринар міг спостерігати за станом тварини протягом 10 днів від моменту укусу. Якщо тварина протягом цього часу залишається здоровою, для постраждалого небезпеки зараження сказом вже не існує і необхідності в проведенні антирабічних заходів немає.
Щоб запобігти захворюванню на сказ, дотримуйтесь наступних правил:
- не контактуйте з безпритульними та дикими тваринами, розповідайте дітям про небезпеку таких контактів;
- не провокуйте тварин на укуси: не намагайтеся годувати, надавати допомогу невідомим, безпритульним тваринам, дражнити їх;
- уникайте скупчень безпритульних собак;
- при укусі або ослиненні підозрілою твариною промийте рану водою з милом, краї рани обробіть розчином йоду;
- своєчасно робіть своїм домашнім тваринам щеплення проти сказу.
Проте, слід пам’ятати, що всі заходи з профілактики сказу будуть марні, якщо кожен власник тварин не буде розуміти, що він несе відповідальність не тільки за своє здоров’я чи свого улюбленця, але і за здоров’я оточуючих.
Наголошуємо на тому, що для недопущення сказу тварин необхідно щорічно робити щеплення всім домашнім улюбленцям, починаючи з 3-х місячного віку. Вакцина проти сказу є безкоштовною, для здійснення щеплення необхідно лише звернутися до установи ветеринарної медицини.
