У серпні 1920 року Медвин вписав ще одну героїчно-трагічну сторінку в історію багатовікової боротьби українського народу за свою свободу та незалежність. На території села місцеві патріоти створюють Медвинську республіку, покликану захистити рідну землю від грабунків та насильства, яке несла сюди з Москви більшовицька навала. Медвинці стали в один ряд із сотнями тисяч українців, які підняли прапор відчайдушної боротьби проти встановлення в Україні людиноненависницького комуністичного режиму.
А сприяли цьому події 1917 року в Києві та Петрограді, які мали відгук і в Медвині. В жовтні 1917 року були припинені всі польові роботи в економії графа Браницького. Селяни, керовані земельним комітетом, захопили поміщицькі землі і почали їх розподіл. З цього часу економія перестала існувати. Повністю був знищений і пограбований маєток Браницьких в Турчиному лісі. Почалися самовільні вирубки Гутянського лісу Медвинської волості.
В березні 1918 року Медвин захопили німецькі окупанти, був встановлений жорстокий окупаційний режим. В травні 1918 року – гетьманська влада. Розпущено всі земельні комісії, комендант повіту наказує селянам обрати делегатів до гетьмана Павла Скоропадського, який має дати «накази».
В червні 1918 року за участь у повстанні та агітації проти німецьких окупантів в Каневі був розстріляний житель Медвина Григорій Дубина. В липні 1918 року в Медвині деякий час перебували загони більшовиків із Звенигородського району.
У вересні 1918 року в село увійшов Таращанський більшовицький загін. Після повалення влади гетьмана Павла Скоропадського, в грудні 1918 року Медвин опинився під владою Директорії. В січні 1919 року в Медвині проходить серія єврейських погромів, організованих місцевими добре озброєними селянами та пізніше надісланими для охорони січовиками.
Після переходу влади до більшовиків в квітні 1919 року в Медвині та Ісайках створена «Самостійна республіка». Повстанці протестують проти більшовицького ладу та запровадженої продрозверстки. Був захоплений Богуслав, вбито 50 червоноармійців, захоплені заручники. Загін повстанців нараховував кілька тисяч чоловік. За допомогою інтернаціонального полку угорця Рудольфа Фекете та батальйону Київського повітового військкомату Медвинське повстання було розгромлено.
Знову в Медвині запанувала влада більшовиків. В червні 1919 року були створені комітети бідноти. Проте з початку вересня 1919 року до січня 1920 року село перебувало в руках денікінців. Після визволення села від денікінців було створено волревком. У травні 1919 року у Медвині встановлено владу поляків, а в червні 1920 року знову до влади прийшли більшовики.
В серпні 1920 року Медвин охоплений повстанням проти більшовицької влади. Приводом до повстання стали сільські збори 18 серпня 1920 року, які проводив політком 2-го Канівського продзагону Косагов. Була негайно запроваджена продрозверстка – надзвичайно велика сума продовольчого податку та мобілізація до червоної армії. Збори були дуже бурхливі, продзагонівці поводили себе дуже зухвало. На запитання: «На який фронт буде мобілізація, коли війна закінчена?», була відповідь: «На колчаковский Сибирский фронт!»
Продовження зборів було перенесено на другий день, Продзагін на чолі з Косаговим повернувся в Богуслав. На їх місце був направлений другий загін із 5 осіб. Вночі терміново був створений повстанський комітет на чолі з сотником Хомою Лебедем (Сидоренко), начальником штабу Миколою Василенком та пропагандистом сліпим бандуристом Антоном Петюхом (Митяй). За даними обласного архіву керував повстанням полковник Неграш. На другий день були заарештовані продзагонівці і місцеві члени волревкому. На ранок 26 серпня стало відомо, що всі вони були розстріляні. Повстанком оголосив повстання, війну «совєтській власті». Повстанці почали озброюватися (біля 300 гвинтівок, 3 кулемета). З навколишніх сіл – Дмитренок, Гути, Хиженець, Боярки прибували невеликі загони вояків. Повстанці робили «вилазки» в найближчі населені пункти – Луку, Ківшовату, Бране Поле, Вільхівець, Стеблів. Знищували мобілізаційні картки, забирали хліб продрозверстки.
З Києва було дано розпорядження Таращанському полку зробити військову розвідку в Медвині. Невеликий більшовицький загін, оминувши повстанську варту, заскочив у село, спалив церкву, садибу священика і відступив із села.
Селяни героїчно захищали своє село від місцевих більшовицьких груп, лише кадрова дивізія зламала опір селян і оволоділа селом. 10 – 13 жовтня 1920 року закінчилась операція оточення Медвинської республіки. Медвин був підпалений, згоріло біля 600 хат, захоплений повстанський прапор. Вцілілі загони повстанців відступили до лісу. Кілька днів ходили більшовики по хатах, шукали бандитів та найбільше їх цікавив домашній скарб. Після сплати великої контрибуції та введення військової влади в селі, прибула секція губчека. Всіх підозрюваних відправлено до м. Сміли, де засідав військовий трибунал, звідти ніхто не повернувся.
Повстанські загони переформувалися і діяли невеликими силами біля Лисянки, Стеблева та в сусідніх з Медвином районах. Саме в цей час більшовики перекидали свої з’єднання на врангелівський фронт і біля Медвина був розбитий один з обозів 1 Кінної армії Будьонного. Вся провина впала на медвинців. В перших числах жовтня загін кіннотників Будьонного заїхав у село. Скликали всіх чоловіків з села, відібрали молодих, віком від 18 до 35 років, загнали у приміщення біля 80 осіб і оголосили ультиматум – повернути награбоване. В разі не виконання ультиматуму заручники будуть знищені.
Колона заручників була виведена за село і біля урочища Ковтунів лісок порубана. Кільком чоловікам вдалося врятуватися. Вночі місцеві жителі розібрали вбитих і поховали на сільських кладовищах. Всі ці події відбувались напередодні Покрови.
На місці страти медвинці насипали курган і встановили дерев’яний хрест, який у 30-х роках ХХ ст. був замінений на гранітний пам’ятник.
Нині у центрі села є пам’ятний знак на честь Медвинської республіки, а на місці розстрілу 80 заручників відновили хрест.
Після окупації міні-республіки більшовики ще два десятиліття вишукували і знищували в Медвині всіх, хто хоч якось був причетним до повстання. Колись багатолюдний Медвин, волосний центр Канівського повіту з 12-тисячним населенням, перед Другою світовою війною налічував лише 6 тисяч душ.
Приклад Медвина класичний. Він свідчить і про величезну стихійну українську силу, і про її фатальну сліпоту й роздробленість. Адже якби у 1919-1920 роках Україна мала кількасот таких Медвинів, то з успіхом могла б розтрощити всю більшовицьку імперію.
За інформацією відділу бібліотечної та краєзнавчої роботи КЗ “Черкаський районний організаційно-методичний центр народної творчості” Черкаської районної ради.
