Колишня безробітна з Руської Поляни пані Людмила розповідає: «Робота вишивальника кропітка і тривала, але неперевершений результат дійсно того вартий».
Жінка з теплом і вдячністю згадує роки навчання в Одеській духовній семінарії, де опановувала мистецтво вишивки.
На жаль заробляти на життя довелося іншою працею, а здобута професія перетворилась на хобі. Сорочки-вишиванки, рушники та хустки вишивала спочатку для рідних, потім друзям та знайомим. Згодом Людмила зрозуміла, що її талант стане у нагоді широкому загалу та зможе приносити дохід.
Звільнившись з посади продавця продовольчих товарів, жінка звернулася до Черкаської районної філії обласного центру зайнятості.
Знайти бажану роботу заважала невпевненість через відсутність досвіду роботи за освітою.
У районній службі зайнятості безробітну переконали пройти співбесіду у місцевого виробника одягу та аксесуарів з етнічними українськими мотивами. Зусилля не були марними.
Жінка протягом місяця підвищувала кваліфікацію у роботодавця шляхом стажування. Освоївши нові техніки, отримала роботу вишивальниці у творчій майстерні підприємниці Олесі Теліженко.
«Робота справді мені подобається. Нині головне – віра, в першу чергу – у власні сили», – каже Людмила та висловлює слова вдячності кар’єрному раднику районної служби зайнятості.
